Книга і читання

Основні тенденції розвитку бібліотечної справи – це виховати  громадянина з активною життєвою позицією, патріота, господаря своєї країни. Сучасні діти – це більш прагматичні люди, а це значить, що у своїх вчинках вони керуються більш головою, ніж серцем. Саме тому потрібно допомогти дитині осягнути саму себе, відчути радість від свого розуму, своїх емоцій, своєї неповторності.

Щоб бути цікавою людиною, справді особистістю, потрібно багато вчитися, читати, знати історію свого краю і народу. Низькому інтелектуальному рівню молоді слід протиставити духовність, куль туру і передусім книгу, яка нині  перебуває на перехресті.  У час  телебачення і комп'ютерних технологій, які досягли високого рівня розвитку, молодь та особливо діти приділяють менше, а то й взагалі мало уваги книзі, забуваючи при цьому, яким безцінним скарбом вона наділена, настільки звичайною і. можливо,  «відсталою і несучасною»  здається книга. Вони можуть не вбачати потреби у книзі, оскільки, як їм  здається, мають чим замінити її. Але у спілкуванні з книгою є ритуальний момент, а комп'ютер – це чиста інформація, зчитав. запам'ятав, а якщо не потрібно – викинув або стер. З книгою залишаємося наодинці, адже читанням – інтимний процес. Книги не замінить жодний комп'ютер, як не замінила фотографія живопису, а кіно театральні вистави. Книга  була, є і завжди буде неперевершеним плодом людського інтелекту, а її читання – незбагненне мистецтво співпереживання.  Ми, бібліотекарі, покликані служити книзі, пропагуючи кращі здобутки національної спадщини героїчного минулого і сучасного українського народу.